Як врятувати Всесвіт?

Іван Іванович не завжди був старим. Колись він виглядав інакше. Ми сидимо поруч, і він показує мені свої дитячі фотографії. Іван Іванович у віці п'яти років сидить на колінах у товстої жінки, одягненої в чорне. Це моя мати, - сказав Іван Іванович. - Вона виховувала мене з суворістю, жили ми бідно. Батько мій рано помер. Своє життя Іван Іванович розповідав мені не по порядку. Але потім я зібрав всі факти і вистроїв їх у хронологічному порядку, так що можу їх розповісти. 1917 рік він зустрів гімназистом останнього класу. Вчився він добре, хоча й зірок з неба не хапав, тому учителям подобався. На демонстрації Іван не ходив, тому що мати звеліла йому отримати достойний атестат зрілості. До того ж Іван Іванович завжди боявся натовпу. Він був невеликого зросту, в окулярах. Такі люди можуть постраждати при будь яких народних заворушеннях. В 1918 році Іван Іванович влаштувався на роботу. Атестат йому не знадобився. Він був діловим представником у поважній культурній установі, але йому було далеко їздити на роботу. Так що коли він побачив оголошення про те, що ділові представники потрібні в установі, яка знаходилась на сусідній вулиці, то він перейшов туди. Вперше його ділові здібності проявилися саме в цій установі. Він був акуратною, ввічливою, тихою людиною. Він ніколи не виступав на зборах і не приймав участі у громадській діяльності. Але він мав цікаву рису характеру, про яку багато хто знав. Сенс життя для Івана Івановича полягав у отриманні премій. Звичайно він працював від сих до сих. І дуже старанно. Але коли він дізнавався, що за якесь завдання дають премію, він миттєво перетворювався на іншу людину. Він готовий був просиджувати на службі ночами, міг перекинути гору незалежно від розміру премії. Саме слово “премія” викликало у нього внутрішній ажіотаж. В період, коли не вистачало провізії, трапився перший випадок, який привернув увагу керівництва до Івана Івановича. Якщо хоть із вас, ледацюг, придумає, як відшукати ешелон з пшеницею, який загубився на шляху між Берестейськом та Вигодою, - сказав керівник підрозділу Жириненко, який зайшов у кімнату, де сиділи тридцять працівників підрозділу, - він отримає премію. Я знайду, - сказав тихий Іван Іванович. - Тільки мені треба виписати мандат. В кімнаті зареготали, а товариш керівник підрозділу Жириненко тихо сказав: - Зайди до мене. Іван Іванович, під гиготіння колег, пішов у сусідню кімнату, де розумний Жириненко сказав йому: Якщо не жартуєш, бери мандат, і щоб через два дні зерно було у нас. Не привезеш, підеш до народного трибуналу. Дати тобі охорону? Ні в якому разі, - злякався Іван Іванович. Він не переносив вида гвинтівок і взагалі боявся зброї. Надвечір другого дня блідий Іван Іванович в пальто без правого рукава, з закривавленою щокою зайшов у маленький кабінет товариша Жириненко, який не тільки працював у кабінеті, а й ночував там. Вагони на нашому вокзалі, - сказав він і втратив свідомість. Жириненко привів його до тями за допомогою гарячого чаю. Потім взяв телефонну трубку і подзвонив на вокзал. Іван Іванович не брехав. Ешелон дійсно був там. Можливо, товаришу Жириненко і стали відомі подробиці цього революційного подвигу, але мені Іван Іванович не захотів їх розповідати. Відомо лише, що Жириненко запропонував Івану Івановичу нагородити його почесною революційною зброєю, але той відмовився. Він хотів обіцяну премію. Наступного ранку Іван Іванович склав у дермантинову сумку два кілограми солоної риби, пачку муки і дві пачки солодощів. Його співробітники, дивлячись на це, хотіли розірвати його від ненависті. З тих пір так і пішло. Якщо треба було зробити дуже важку роботу, за виконання якої ніхто не брався, Жириненко приходив до Івана Івановича і казав йому, що за виконання той отримає премію. І той брався за будь-яке завдання. Одна недоброзичлива жінка називала його Василисою Премудрою. Але це прізвище ніхто не запам’ ятав, бо воно було довге. Недоброзичлива жінка швидко забула це прізвище, тому що Іван Іванович, який тепер був заступником керівника відділу, зробив їй пропозицію, і вона переїхала до нього додому. Вони прожили там два роки, але потім Ліна (так звали жінку), не витримала життя у одній кімнаті комунальної квартири з його мамою, і поїхала від нього. В 1924 році Госзерно реорганізували, Жириненко перевели працювати у комунальний трест, і той, переходячи до іншої установи, взяв з собою Івана Івановича. Так пройшло кілька років. Іван Іванович за ці роки не зробив нічого особливого, хоча й були у нього кілька видатних вчинків, за які він отримав премії. Ще через два роки померла його мама, яка завжди вважала, що сина недооцінюють. Після цього його жінка Ліна повернулася до нього, і у них народилася дочка. Життя продовжувалося. Іван Іванович показав мені фототографії тих часів. Він, молодик суворої зовнішності, стоїть поряд з жінкою Ліною, і вона тримає на руках дочку, дуже схожу на нього самого в дитинстві. З тих років у нього залишилася премія - наручний годинник в залізному корпусі. Цю премію він отримав з те, що провів у життя ідею товариша Жириненко про створення ланцюга сучасних бань в його районі. Завдання було складне, хороших приміщень не вистачало, а людям потрібно було митися. Жириненко звернувся до Івана Івановича і сказав йому: Буде премія. Іван Іванович думав три дні. ВІн ходив по місту, розглядав будинки. Нарешті він, задоволений, повернувся за свій невеликий стіл і написав доклад керівництву про розміщення бань у деяких церквах. Там товсті стіни і навіть трапляються підвали, в яких можна розмістити котли. Жириненко трохи перелякався, і премію не захотів видавати до тих пір, поки не обсудить цю справу з вищим керівництвом. Іван Іванович образився. Він звик до того, що якщо премію пообіцяли, її повинні дати. Так і сказав жінці. Жінка Ліна відповіла, що в деяких випадках можна прожити і без премії. Іван Іванович нічого не сказав жінці, але вночі сів і написав листа до вищестоящої інстанції, де розповів усе, що трапилося. Жириненко більше на роботу не приходив, але Івана Івановича не зробили начальником. Проте, йому цього і не хотілося. Іван Іванович був ідеальним виконавцем, а не керівником. Новий керівник, що прийшов на місце Жириненка, підтвердив, що премію Івану Івановичу видадуть, але в тому разі, коли він персонально проведе операцію по передачі церков під бані. Іван Іванович це зробив і отримав у якості премії стальний наручний годинник, який і носив до старості. Незадовго після цього він розлучився з дружиною, і вона поїхала від нього, узявши з собою доньку. Ліна оселилася у іншому місті. Іван Іванович присилав гроші на виховання доньки, а коли отримував премії, то присилав більше. Останній раз він прислав додаткові тридцять карбованців в 1947 році, коли доньці вже виповнилося вісімнадцять років. В той час він уже працював у Академії наук, але він був не вченим, а виконавцем. Тоді відбувся казус: до країни приїхала делегація з далекого закордону, щоб ознайомитися з сталінським планом перероблення природи. Для неї виділили спеціальну територію, де повинні були колоситися поля, оточені лісовими посадками. Однак за день до приїзду делегації стало відомо, що посадки завяли, а поля, засіяні спеціальним сортом пшениці, пусті. Але зупинити делегацію чи направити її до іншого краю вже не можна було. Тоді один з відомих академіків відшукав Івана Івановича і пообіцяв йому премію. Іван Іванович узяв географічну карту того району і з'ясував, що вище його знаходиться велика плотина. Домовившись з академіком та іншими вченими, він запропонував вихід. Він сам поїхав на ту плотину і в потрібний час відкрив усі отвори на ній. Річка, яка розлилася по полям та лісовим полосам, випадково втопила іноземну делегацію, а разом з нею і кілька сел. Були принесені вибачення за стихійне лихо. Делегації більше не приїжджали. Іван Іванович отримав свою премію, але був суворо покараний за самоуправство, і три роки провів у концтаборах. Звільнили його достроково. Він не змінився, тільки облисів. Ні на кого він не ображався, тому що всі премії, які йому обіцяли, він отримав. Тут пропустимо кілька років плодотворної праці Івана Івановича. За ці роки він отримав більше за двадцять премій, і репутація його настільки виросла, що його стали використовувати у різних областях народного хозяйства. В одному міністерстві захотіли повернути на південь північні ріки і таким чином наситити вологою поля півдня, але ніхто не дав дозволу на цей проект. Виконавцем запросили Івана Івановича. Він став вже не молодою людиною, отримав окрему однокімнатну квартиру. Але одружуватися знову не захотів. Вчені і поціновувачі старовинного укладу добивалися прийому у міністра, щоб пояснити, чому не можна знищувати північ заради рятунку півдня. Іван Іванович добився у міністра, щоб ті вчені, які докажуть протилежне, теж отримали премії. Суперечки гриміли на всю країну. Тим часом Іван Іванович дав сигнал екскаваторам та бульдозерам їхати на північ, де вони швидко викопували канали. Ця боротьба зайняла три роки. Іван Іванович отримав премію у розмірі сто двадцять карбованців. І купив собі гарний імпортний торшер. Ще п ятдесят карбованців він отримав за знищення озера Байкал, а ще шістдесят пять - за ліквідацію Аральського моря. Газети та журнали обурювалися, проклинали міністрів та академіків, вважаючи, що це вони знищують природу та культурні цінності. Що це від їхніх бездумних, корисливих і навіть злочинних дій нашим дітям не буде що їсти і не буде чим дихати. Але ніхто не нападав на Івана Івановича, тому що він був зовсім непомітним. І ніхто так і не здогадався, що саме його пристрасть до отримання невеликих, чесно зароблених грошей і є головна причина занепаду нашої цивілізації. Коли почалися девяності роки, Іван Іванович, вік якого вже був дуже великим, збирався на пенсію. Але тут його викликав до себе перший міністр. іване Івановичу, - сказав міністр. - Як ти знаєш, народ у нас останнім часом дуже свавільний. Все важче стає нам будувати нові заводи, які потрібні нам для виконання плану. Ми, звичайно, не заперечуємо з тобою проти охорони довкілля. Ні, не заперечуємо, - сказав Іван Іванович. Але, - продовжив перший міністр, - я боюся, що нам не дадуть запустити комбінат у Всеславі. І тоді ми не реалізуємо нашу місію. Погано, - сказав Іван Іванович. Мені хотілося б нагородити тебе премією, - сказав міністр. - І дати, наприклад, сто карбованців. Як ти дивишся на це? А чому вони заперечують? Ох, ці люди просто демагоги. Вони кажуть, що дим від цього комбінату знищать повітря над європейською частиною території нашої країни. А це перебільшення. А премія коли буде? Одразу, як тільки задимлять труби комбінату. І цей впертий старикан таки добився свого. Не пройшло і півроку, як незважаючи на три спеціальні постанови керівництва країни і протести екологів комбінат у Всеславі почав працювати. Після цього половина людства вимушена була перейти у газосховища. Премію Іван Іванович отримав разом із протигазом. ВІн поклав її у себе в квартирі і переселився в газосховище. Там ми з ним і познайомились. Довгими вечорами Іван Іванович скрипучим голосом розповідав мені про своє життя і я став розуміти, яку роль він зіграв у функціонуванні нашої держави. Наступного тижня, коли з-за кислотних дощів ніхто не міг вийти з газосховища, ми з ним почали рахувати. Виявилося, що за своє життя Іван Іванович отримав сто сорок дві премії сумою в вісім тисяч триста карбованців. Це не враховуючи зарплати. Потім ми порахували, скільки країна заплатила за його діяльність. Виявилося, що біля вісімнадцяти трильйонів карбованців. І я почав розуміти, що його діяльність безпосередньо наближає наш світ до кінця. Що робити? - думав я. - Як його зупинити? І одного ранку мені в голову прийшла цікава ідея…. (при написанні використаний матеріал з оповіді Кира Буличова “Старенький Іванов”)

Радянське мистецтво і робочий клас

На пленумі, який проводив ЦК у лютому та березні 1937 року, Сталін оприлюднив тезис про загострення класової боротьби в СРСР під час побудови соціалістичного ладу. І з цього часу на повну силу запрацювала мясорубка НКВД, не розбираючи генералів та робітників, партійних та безпартійних. Весною 1937 року з Москви до Парижу було відправлено залізницею спеціальний транспортний конвой, який віз секретну зброю Сталіна - скульптурну групу В. Мухіної Робітник і колхозниця. На Всесвітній виставці 1937 року в Парижі Мистецтво і техніка нашого часу вона повинна була символізувати могутність Радянського Союзу. Це був час захоплень новою технікою. В квітні 1937 року в Сан-Франціско відкривається найдовший в світі міст Золоті ворота. Мексіканський художник Дієго Рівера створює в одному з цехів заводів Форда в Детройті велетенську фреску, яка оспівує працю робітників на заводі-гіганті. Сталін приймає рішення продемонструвати Європі інші символи. Випадково радянський павільон опиняється на Всесвітній виставці навпроти німецького. Мухінські Робітник і колхозниця підіймають у паризьке небо серп і молот, кидаючи виклик чорному орлу, який прикрашав фронтон німецького павільону. Тоді в Парижі вели багато розмов на тему, які з цих символів сильніші. Суперечка була вирішена через 8 років, в 1945 році. Перемога радянського символа далась народу важкою ціною. Жертви СрСР склали біля 38 відсотків усіх жертв Другої Світової.

Робітники та їх доля Складною була доля робочого класу в СРСР. Десятки тисяч робітників, які пішли на фронти, не повернулися до станків. Не в дуже гарному стані перебували робітники, які залишилися на заводах. Різко зменшуються заробітки робітників: в 1922 році вони досягають усього 30 відсотків від середньої зарплатні робітника в 1913 році. Невдоволення робітників виражається не тільки волинкою на виробництві, але і у страйках. В архівах можна знайти багато повідомлень про забастовки. Їх причиною було різке погіршення матеріального стану робітників. З'явилася ще одна обставина - примус до праці. До революції робітники продавали свою працю добровільно, хоча і за невелику зарплату ( як у всіх країнах). В умовах воєнного комунізму з'являється ідея трудових армій. Фактично мова йде про мілітаризацію праці. Трудові армії були створені по всьому СРСР, і в Україні теж. Партія відправила на керування господарством тисячі комуністів з Червоної Армії. Невдоволені настрої серед робітників влада намагається побороти, створюючи і укріплюючи партійні ячейки на заводах та фабриках. Починаються забастовки. Партійні пропагандисти пояснюють їх підступною діяльністю есерів, меншовиків або несвідомими вчинками самих робітників. В результаті громадянської війни, втечі від голоду в село чисельність кадрових робітників до 1920 року скоротилася до 700 тисяч. По ініціативі Леніна ввели неп, який мав на меті запобігти відштовхуванню пролетаріату від демократії. Його введення трохи покращило стан робітників, але після смерті Леніна почався демонтаж непу. В цей час селяни тікають з сел. Зникають дешеві трактири, народні обжорки, де можна було поїсти смачно і недорого. починається прискорена індустріалізація. Робітники свідомо йдуть на жертви та відмову від кращих умов. Цифри першого п'ятирічного плану вражали уяву. Лозунг П ять за чотири підхоплюється в грудні 1929 року з'їздом ударників. Ентузіазм захльостує країну. Великі будівництва ліквідують безробіття, здається, що ще одне останнє зусилля, і погані часи минують, а за кутом засяє сонце соціалізму. Виступаючи на 16 з'їзді ВКП (б) в червні 1930 року, Сталін риторично питає делегатів: Якщо в 1929-1930 роках усього 2 відсотки народного доходу припадає на долю експлуататорських класів, то куди дівається решта народного доходу? - І сам собі відповідає: - Ясно, що вона залишається в руках робітників та працюючих селян. .. Ось де основа систематичного зросту матеріальних статків робітників та селян СРСР. Сталін говорить спокійно. Йому вже ніхто не заперечить. Опозиція розчавлена. Профспілки після Шахтинської справи остаточно приборкані. Сталін остаточно ліквідував незалежність профспілок. В квітні 1929 року знімається з посту голови ВЦСПС Томський, член партії з 1904 року, з ім'ям якого у робітників була пов'язана пам'ять про реальну боротьбу за їх права. Намальована людина Новий клас робітників уже не має ні гідності, ні політичної ролі. З'являються стахановці. В докладі А. Жданова згадується про те, що 10 жовтня 1935 року в Харкові було усього 484 стахановця, а 15 жовтня, тобто, через п'ять днів, їх стало більше за 14 тисяч. Про ступінь тиску на заводи та фабрики можна судити хоча б по тому, що в ці роки була введена спеціальна форма звітності про чисельність робітників, залучених у стаханівський рух. Між тим спеціалісти попереджали, що ставка лише на ентузіазм може дати лише короткочасний оманливий успіх, що рекордоманія веде за собою травматизм, зниження якості, що вона погано впливає на моральність, тому що рядові робітники не могли не бачити, як створюються потрібні для великого скачку рекорди: за рахунок створення вибраним робітникам особливих умов, виділення їм кращих верстатів, технічного спецобслуговування. Реальні відношення Сталіна до робочої людини було досить цинічним. Він бачив у робочому класі лише п єдестал для памятника собі. Жити стало краще. Жити стало веселіше Люди згадують, що з середини 30-х років жити дійсно стало веселіше. Вісімнадцять років по революції влада дозволила трохи прикрасити сумний побут городян. На танцювальні майданчики повертаються танго і фокстрот, в кіосках на вулицях з'являються квіти, в парках культури та відпочинку грають джаз оркестри. Влітку 1935 року в Москві на Красній площі організується грандіозний парад фізкультурників. П'ять тисяч піонерів несуть плетений з квітів лозунг: “Дякуємо товаришу Сталіну за наше щасливе дитинство”. З 1 жовтня 1935 року нарешті відмінили карточки на продукти. Здається, що часи “худих корів” минули. Під час наради стахановців в Кремлівському палаці Сталін, Жданов та Каганович зворушливо розпитували передовиків про їх заробітки. Ті рапортовали. А. Бусигін (коваль). - В вересні отримали по 500-600 рублів. Хлопці задоволені. Е. Виноградова (ткаля). - Моя зарплатня вже 600 рублів. М . Дюканов (парторг, далекобійник). - За вересень я заробив 1338 рублів. Але життя звичайного робітника виглядало трохи по іншому. Середня зарплата робітника складала 150-200 рублів. Пенсія - 25 рублів. При цьому робітники повинні були підписуватися на займи. Не дуже легкою була ситуація з житлом. Колосальний наплив людей з сел у міста привів до різкого погіршення житлових умов. За 4 роки індустріалізації населення міст виросло з 28 до 40 міліонів . А житла в ті часи будували мало.

Як заробити на здачі макулатури

Чому важливо здавати паперові залишки Збереження лісів. Ні для кого не секрет, що папір та картон виготовляються з деревини. Тому здавання макулатури та її переробка може врятувати не одну тисячу гектарів лісу. Зниження забрудненості міст та природи. Приблизно 25% від сміття на звалищах становлять паперові відходи. Зменшити цей показник можна повторною переробкою макулатури. Економія. По-перше, на виробництво паперової продукції з вторинної сировини йде менше ресурсів, ніж на її виготовлення з деревини. По-друге, скорочення витрат здешевить товар для кінцевого покупця. Якщо ви хочете більше дізнатися про умови роботи в 30 роки, прочитайте цю статтю Види макулатури бувають такі До неї відносять найякісніший паперовий сміття. Головне, щоб у таких відходах було мінімальне вміст різних домішок, на кшталт: клею, лаку тощо. Наприклад, білий папір, у тому числі розлінований, паперові мішки. Також до цієї категорії входить деяка продукція з паперової сировини високої якості: шпагатний, патронний, пакувальний, мішковий папір. Б. Менш цінна категорія, зате найпоширеніша. До неї відносять картон, у тому числі гофрований, виготовлені з білого паперу книги, зошити, журнали, документи. В. Найнижча макулатура. Це картон з просоченням, газети, втулки та гільзи з паперу, кольорові картон та папір, картонні обкладинки тощо.

Вишиванка як символ українських традицій

Українська вишиванка - це символ національної культури, це річ, без якої багато українців не уявляють свій гардероб. Чи є можливість заробити на створенні цього красивого виду одягу? Спробуємо дослідити це питання. Символіка орнаментів української вишивки збігається з візерунками, якими оздоблювали посуд стародавніх поселенців України доби трипільської культури. За мотивами виконання, орнаменти української вишивки поділяються на три основні групи, а саме: рослинні, геометричні та зооморфні. Дані елементи візерунків відображають вірування та поклоніння наших предків різним культам. В основі рослинного орнаменту закладено культи поклоніння рослинам та природі. Найпоширенішим символом є «дерево життя», яке зображується у формі гілок чи листя. Зооморфічна вишивка зображує солярних та тотемічних тварин та звірів, які символізують три яруси «дерева життя». Відповідно до вистав наших предків, орнаменти української вишивки розміщували на тих елементах одягу, які відкривали тіло: низ рукавів, поділ, горловина, нагрудна частина. Різні види вишиванок Особливості Традиційні У цю категорію входять вишиванки для повсякденного носіння. Зазвичай їх пошиття використовується льон, а елементи вишиваються хрестиком, використовуючи червоні, блакитні, чорні нитки. Патріотичні На такому одязі зазвичай вишивають українські символи: тризуб, грон калини, прапор тощо. Також популярні патріотичні написи. Сучасні Трендові вбрання, що гармонійно поєднують ся з повсякденними елементами гардеробу, не втрачають актуальності. Їх зазвичай комбінують із джинсами, спідницями, брюками тощо Ексклюзивні Відмінним прикладом є вишиванка відомого діяча, яка виготовлена ​​із натурального льону, а орнамент вишитий вручну. Брендові речі ексклюзивні, а їхня ціна досить висока. Нейтральні До цієї категорії належать однотонні моделі. Наприклад, популярні білі вишиванки з білим малопомітним орнаментом або такого ж варіанта чорні. Чому вишиванки такі популярні? Кожна частинка України може пишатися своїми унікальними вишиванками, що відрізняються фасонами, квітами, способами вишивання та візерунками. Кольори української вишиванки мають глибоке символічне значення, відображаючи різні аспекти життя, віри та культури українського народу: Червоний - це колір сонця, що символізує успіх, захист, любов і пристрасть. Він також може виявляти енергію та вогненну силу. • Зелений – вважається символом народження та зростання, відродження природи та плодючості землі. • Жовтий – асоціюється із сонячною енергією, життям, радістю, багатством та процвітанням. • Синій – символ жіночої енергії, спокою, гармонії, а також води та неба. • Білий – колір чистоти, святості, невинності. Білі сорочки традиційно носили незаміжні дівчата. • Чорний – може означати біль та страждання, негативну енергію, а також смерть. Чорні вишиванки традиційно одягали на померлих, вони символізують жалобу та пам'ять про померлих родичів. Деякі з найпоширеніших символів українських вишиванок: - Сонце та вода: восьмикутна зірка та хвилясті лінії символізують сонце та воду відповідно. Вони є захистом від злих сил і висловлюють віру в життєстверджуючу силу природи. - Ромб з точкою: символізує плодючість та прагнення до народження нового життя. Цей символ нерідко зустрічався на одязі молодого подружжя, яке мріяло про дітей. - Калина та дуб: калина уособлює сонце, місяць та зірки, а червоний колір її ягід символізує кров нації та безсмертя роду. Дуб символізує чоловічу силу та розвиток. - Виноград: є символом щасливого сімейного життя, сімейного щастя та достатку. - Барвінок та хміль: символізують молодість, цілеспрямованість та розвиток, а також зображені на одязі для молодих хлопців та дівчат. - Червоний мак: вважається оберегом роду та захистом від зла, а також може символізувати пам'ять про загиблих воїнів. - Троянда та соняшник: троянда уособлює любов і милосердя, а соняшник – життя, енергію та щастя. - Зображення тварин: зозуля, сова, півень, метелик, заєць та інші тварини можуть мати різні символічні значення, такі як мудрість, захист, енергія тощо.

Найдорожчі вишиванки Сьогодні вишиванки можна придбати на ринку, в магазині або замовити у знайомої майстрині за різною вартістю. Машинна вишивка чи ручна робота, нитками чи бісером – відповідно ціна вишиванки залежить від багатьох факторів. Які найдорожчі вишиванки в Україні продавали приватні особи? Найдорожчою вишивкою до 2016 року (можливо на той момент, коли Ви читаєте цю статтю, дані вже й змінилися) стала чоловіча вишита сорочка приблизно 1990-го року, яка продавалася в інтернеті за 5000 доларів. Сама сорочка бежевого кольору, тканина - креп-жоржет, а у вишивці використані нитки червоного, зеленого та коричневого кольорів. Вважається, що вишивки червоними та зеленими нитками на сорочках це своєрідні обереги, і таку сорочку вдягали на випадок весіль та інших радісних свят. Ще одну старовинну жіночу сорочку вартістю 1200 доларів виставили на продаж у Полтаві. Вік цього виробу – понад 100 років. "Продаю дуже дорого, за ціною антикваріату", - так вартість вишиванки пояснила продавець Ольга А яка вишиванка вам до вподоби? .

Майнінг на телефоні- чи можливо щось заробити?

Всім відомо, що для видобутку криптовалюти необхідно досить потужне обладнання - відеокарта, центральний процесор, пачка відеокарт, або спеціальні пристрої (ASIC, FPGA). Це справедливо лише частково, бо майнінг криптовалюти на телефоні також можливий. Сучасні мобільні гаджети мають графічне ядро ​​і центральний процесор, за потужністю можна порівняти з «начинкою» стаціонарних комп'ютерів десятирічної давності. Але щоб займатися майнінгом на телефоні, не потрібна флагманська модель, досить міцного середнячка.

Що таке майнінг? Перш ніж міркувати про майнінг на телефоні з Андроїд або Айос, необхідно розібратися в механізмі криптодобування. Тому почнемо з азів. Будь-яка криптовалюта існує всередині бази даних, яка називається блокчейн. Блокчейн - це послідовний ланцюжок блоків з інформацією. Виникнення нового блоку в ланцюжку призводить до появи одиниці криптовалюти, тому що фактично будь-який коїн - блок даних. Щоб у ланцюжку блокчейн з'явився новий блок, потрібно щоб апаратно (тобто якимось фізичним пристроєм) були проведені математичні обчислення. Блокчейн унікальний тим, що підключитися до нього може будь-яка людина, яка має для цього апаратні та програмні засоби (під програмними засобами мається на увазі софт для майнінгу). Таким чином, ви можете надати потужності свого стаціонарного ПК, ноутбука, смартфона або планшета для обчислень. Будь-який блокчейн влаштований так, що людина, чиє обладнання використовується для проведення обчислень, отримує за це винагороду. Винагорода обчислюється в одиницях криптовалюти, що існує в цьому блокчейні. Наприклад, для Bitcoin мінімальна одиниця – сатоші (satoshi), назва взята від імені напівміфічного творця першої криптовалюти. Це і означає «майнити криптовалюту». Ви надаєте блокчейну обладнання для обчислень, а блокчейн винагороджує вас монетами. Чим потужніше ваше обладнання, тим більше обчислень ви проводите і вища винагорода. Десятки тисяч людей по всьому світу використовують програми для майнінгу та заробляють одним із цих способів. Алгоритм такий: ви встановлюєте на ПК спеціальну програму (зазвичай безкоштовну), задаєте налаштування і софт починає майнити крипту в автоматичному режимі. Якщо ви використовуєте клуні або «асики», вони теж підключаються до стаціонарного комп'ютера. Багато сучасних «асиків» використовують стандартне USB-з'єднання. Особливості майнінгу на смартфонах Android і Iphone. Компанії розробники програмного забезпечення Google та Apple заборонили майнінг на своїх пристроях у 2018 році. Рішення пов'язане з перевантаженням гаджетів, що призводило до їх частої поломки. На смартфони часто встановлювалися вірусні програми, що не сприяло іміджу розробників. Замість стандартного дозволено хмарний майнінг. Для операційних систем Android, iPhone є програми PlayMarket і AppStore. Хмарний майнінг відбувається на орендованих потужностях, тому пристрої не перевантажуються так сильно. Для ефективного та безпечного видобутку монет важливо встановлювати відповідне системі програмне забезпечення. У більшості випадків для майнінгу грошей телефон задіює графічне ядро, тому що через особливості архітектури воно може в одиницю часу робити більше обчислень, ніж центральний процесор. Виглядає так само, як і на ПК: ви встановлюєте на пристрій софт для майнінгу, задаєте налаштування і добуваєте крипту. Так як ці програми безкоштовні, а апаратна частина у вас вже є (сам телефон), буде тільки два типи витрат: оплата електроенергії; оплата інтернету. Як бачите, майнінг криптовалюти на телефоні можливий. Цим сьогодні користується багато людей, є навіть прецеденти, коли майнери компонували повноцінні крипто-ферми зі смартфонів. Це теж цілком реально, але недоцільно, якщо спеціально купувати для такого починання телефони. Якщо ж у вас вже є пара десятків непотрібних смартфонів, а в регіоні вкрай дешева електрика та інтернет, можна спробувати реалізувати таку авантюру. Перший нюанс ми вже згадали - рентабельний тільки майнінг на телефоні Андроїд, особливо якщо це якийсь Xiaomi Redmi Note 7 з дійсно потужним акумулятором і впевненою продуктивністю. Айос має масу переваг, це надійна і стабільна система. Але вона вкрай вимоглива щодо ресурсів, тому «яблука» критично швидко розряджаються. У випадку майнінгу на телефоні це підвищені витрати на електроенергію та прискорена витрата технічного ресурсу. Та й встановити спеціальний софт на iPhone складніше, ніж будь-який пристрій з Android. Як розпочати майнінг на телефоні з Андроїд системою? Крок 1 – знайдіть відповідний пристрій. Якщо старого телефону немає, купувати для цих потреб новий немає сенсу. Майнути на актуально затребуваному телефоні теж невигідно, якщо ви не плануєте його міняти найближчим часом. Крок 2 – завантажте спеціальний софт. Існує багато програм для видобутку криптовалюти на телефоні. Нижче ми розглянемо топові рішення, працювати з якими найпростіше і найвигідніше. Крок 3 – зареєструйтесь. Багато програм для майнінгу на телефоні вимагають реєстрації на сайті або в самій програмі (може знадобитися верифікація, наприклад підтвердження e-mail). Крок 4 – Виконайте базові налаштування. Коли ви встановили софт на телефон, необхідно налаштувати його роботу, визначивши, яку криптовалюту ви добуватимете і скільки потужності готові на це виділити. Ще може знадобитися налаштування в Особистому кабінеті на сайті. Крок 5 – забезпечте енергопостачання. Майнінг грошей на телефоні доцільний лише в режимі 24/7. Тому смартфон має бути підключений до електричної мережі 100% часу. Крок 6 – забезпечте доступ до Інтернету. Зазвичай йдеться про мережу вай-фай, яку ви і так використовуєте вдома. Можливо, у вас чомусь безкоштовний мобільний інтернет, можете використовувати його. Головне, щоб з'єднання зберігалося постійно. Крок 7 – запустіть програму для майнінгу. Смартфон добуватиме крипту самостійно. Вам лише потрібно періодично перевіряти, чи не відключився він, чи не зникла мережа, чи стабільний софт. Чи є вигідним майнінг грошей на телефоні? Більшість інтернет видань пише, що ні. У більшості випадків, якщо ви не глибоко вникатимете в налаштування та оптимізацію, ваш заробіток ледве покриє витрати на електрику. Якщо постаратися і скрупульозно оптимізувати пристрій, при роботі смартфона 24/7 (і за умови, що він не вийде з ладу, адже подібний розклад дуже ймовірний) ви можете заробляти 10-15 $ на місяць. Але це ідеалізований варіант. (Наприклад, я довго майнила ноткоїни, і в результаті отримала цих монет десь на 25 гривень. Їх було трохи менше 4000 тисяч.)

Набагато вигідніше заробляти купівлю-продаж криптовалюти через криптобіржі. Багато топових майданчиків також надають стейкінг – це альтернатива майнінгу, коли для отримання винагороди не потрібно використовувати обладнання з метою обчислень. Необхідно лише утримувати на спеціальному депозиті певну кількість відповідної криптовалюти. Чим більше і довше утримуєте – тим вища винагорода. а ви що думаєте про майнинг на смартфоні?

Дурниця чи паличка-виручалочка? Як правильно користуватися кредитною карткою

Багато людей бояться кредитних карток як вогню, вважаючи, що банки залишать їх буквально без штанів. І зовсім дарма. Якщо користуватися кредитною карткою розумно, вона може стати гідним фінансовим інструментом. Не обов'язково користуватись кредиткою постійно. І зовсім не факт, що вона заведе вас у боргову яму. Пільговий період Пільговий період - це такий «зазор» часу, протягом якого ви можете повернути банку гроші, які ви використовували за кредиткою, без відсотків Тут слід розуміти кілька моментів. По-перше, не варто брати кредитку без пільгового періоду (а такі трапляються). У такій кредитці взагалі немає сенсу, оскільки як тільки ви знімете хоч трохи грошей, ви одразу будете винні їх банку з відсотками. По-друге, якщо ви не припустилися цієї помилки, і взяли кредитку з пільговим періодом, потрібно дізнатися про умови пільгового періоду і не виходити за його межі. Багато банків пільговий період становить 55 днів. Але в деяких банків вони вважаються не від моменту зняття грошей, а від 1 числа того місяця, коли ви здійснили витрату. Іншими словами, якщо ви витратили гроші з кредитки 29 квітня, то банк вважає, що пільговий період із цієї витрати спливає 25 травня (30 днів квітня плюс 25 днів травня і становлять ті самі 55 днів). Не знімайте готівку Переважна більшість банків кредитні картки «заточені» під оплату на терміналах і в онлайн. Тоді гроші перераховуються без комісії взагалі або вона мінімальна. Залежить від банку і бажано ознайомитися з умовами до підписання договору. Але якщо ви по-старому знімете готівку в банкоматі, готуйтеся до неабиякої комісії. У деяких банках вона може сягати 5%. Наприклад, ви хочете зняти 1000 грн. З банкомату ви справді отримаєте 1000, але з вашого рахунку буде списано 1050 грн. На рівному місці, як кажуть. Мобільний банкінг Чимало користувачів ігнорують можливість підключити мобільний банкінг. Мовляв, це зайві гроші щомісяця, а карткою все одно користуюся рідко. Це робити не можна. І справа не лише у захисті від шахрайства (хоча цей фактор також важливий). Насправді саме настирливі СМС про стан вашого рахунку можуть уберегти вас від зайвих витрат з кредитки під час спонтанного шопінгу. Банки Ми порівняли кредитки від провідних українських банків. До уваги бралися ті карти, випуск та обслуговування яких для клієнта є, або за певних умов може бути безкоштовним. При цьому ми не розглядали продукти, які банки пропонують лише за умови, якщо клієнт вже має зарплатну картку або депозит у банку. Ми порівняли продукти за такими критеріями як: кредитний ліміт, пільговий період та кредитна ставка. За кожним із цих показників банки були послідовно відсортовані, що визначило їхню позицію. Також ми визначили наявність та ставку кешбеку та комісії за зняття коштів у банкоматах. До уваги бралися ті карти, випуск та обслуговування яких для клієнта є, або за певних умов може бути безкоштовним. При цьому ми не розглядали продукти, які банки пропонують лише за умови, якщо клієнт вже має зарплатну картку або депозит у банку. Ми порівняли продукти за такими критеріями як: кредитний ліміт, пільговий період та кредитна ставка. За кожним із цих показників банки були послідовно відсортовані, що визначило їхню позицію. Також ми визначили наявність та ставку кешбеку та комісії за зняття коштів у банкоматах. До десятки потрапили кредитні картки від monobank, А-Банку, Ідея Банку, Конкорду, Таскомбанку, Альфа-Банку, ПУМБ, банку Форвард та Райффайзен Банку Аваль. Якщо проаналізувати пропозиції фінансових установ, можна сказати, що вони пропонують досить вигідні умови кредитування. При цьому у кожного банку знайдуться свої особливості та привілеї для клієнтів. Кредитка від monobank, наприклад, пропонує не найбільший кредитний ліміт — лише 100 тис. грн і з пільговим періодом 62 дні. Однак у лідери її виводять інші критерії – відносно низька відсоткова ставка у 38,4% річних та великий кешбек – до 20%. Схожі умови пропонує картка «Зелена» від А-Банку. Але якщо за максимальною сумою кредиту в 200 тис. грн. вона переважає, то поступається за процентною ставкою, яка становить 44,4% річних. Особливу увагу слід звертати на комісію за зняття готівки з картки. Її розмір коливається в межах від 2,99 до 4,9%, якщо використовувати банкомат того банку, який випустив картку. Винятком є ​​"Коко Кард" банку Форвард та "ЕКО-Максимум" Альфа-Банку, в яких комісія взагалі не передбачена. Загалом краще не знімати готівку, а розраховуватися кредиткою при купівлі товарів або послуг Прогнози На думку банкірів, низка рішень Нацбанку щодо зниження облікової ставки поки що не призведе до зниження ставок за банківськими кредитами. «Зміна облікової ставки — це, скоріше, маркер для банків, проте, відверто кажучи, не є ключовим фактором впливу на ставки за кредитними картками для населення. Нині середні ефективні ставки коливаються на рівні 45-50% річних», — наголошує заступник голови правління АТ «Таскомбанк» Артур Муравицький.

Старе місто Стокгольма

Стокгольм - це мегаполіс, який почав свій розвиток з пагорбу, на якому розташоване Старе Місто. Його назва Гамла Стан. Воно являє собою “твердість шведського каменю, обробленого шведськими руками”. Каміння та залізо в обробці каменярів та ковалів перетворилися на добротні хати, розташовані на старовинних вулицях. Парадний вигляд, розрахований на інтуристів, Гамла Стан отримав тільки в 60-х роках 20 століття. Саме в цей час за нього взялися Об'єднання ентузіастів історії та архітектури Святого Ерика (це покровитель Стокгольма), та міська Рада з охорони культурних та природних пам'ятників, які швидко перетворили Старе Місто в архітектурний заповідник. До цього Гамла Стан був скопищем середньовічних хатин, зліплених одна на одну, він був темним, сирим, з поганим запахом, перенаселеним, і вважався невиправно занедбаним. Були навіть пропозиції його знести. Творча інтелігенція та міська влада зробили все можливе, щоб перетворити Гамла Стан в осередок культурного життя та привабити туристів. Крім восьмидесяти стилізованих харчівень, в Гамла Стан є чотириста магазинів та лавочок, частина яких оформлена та належить митцям Стокгольма. Тут можна спуститися в підвал - майстерню до горшечника, постояти біля гончарного круга. Можна довго розглядати вітрини. Поряд знаходиться магазин старовинних ляльок та магазин одягу 19 століття. Також тут можна знайти морський антикваріат, мініатюрні моделі старовинних парусників, дизельних та парових суден, а ще карти та навігаційні прибори. Дрібні магазинчики отримують дотації. Самостійно їм важко протриматися. Багато з них виникають весною, та закриваються восени. Тут є художні галереї, архітектурні майстерні, музичні студії, притулки письменників. Посидіти в харчівні з бутилкою пива або елю - це непоганий варіант на вихідних. Кожного дня в Гамла Стані розклеюються десятки оголошень. Вони пишуться від руки фломастером, гарно створені. “Місто - це сцена. Запрошуємо до нашої студії” “Алхімічний театр- майстерня з Нью-Йорку. Це серйозно. Це весело. Курс коштує 350 крон. Програма: Арто, Мейєрхольд, живий театр, біомеханіка. Колективна творчість” Існують зустрічі, дискусії, школярів запрошують на вечір самодіяльності. “Алхімічний театр- майстерня з Нью-Йорку. Це серйозно. Це весело. Курс коштує 350 крон. Програма: Арто, Мейєрхольд, живий театр, біомеханіка. Колективна творчість” Існують зустрічі, дискусії, школярів запрошують на вечір самодіяльності. Найпопулярніша пам'ятка Гамла-Стану – це розкішний Королівський палац, офіційна резиденція шведських монархів. Колись на його місці височів Стокгольмський замок, потім звели будівлю в дусі ренесансу, що змінилася барочним палацом. Елегантна резиденція, якою ми милуємось сьогодні, з'явилася вже у XVIII столітті. В одному з найбільших палаців світу понад 600 приміщень, нескінченні коридори та кілька цікавих музеїв. Щоденна зміна варти - улюблене видовище, що збирає щоразу натовпу туристів. Велика мальовнича площа у серці Старого міста завжди була осередком його життя. Здавна на ній збиралися городяни, щоб обмінятися останніми новинами, поторгувати, послухати укази, та й подивитися на страти. Сьогодні увагу відразу привертає яскравий будинок червоного кольору. Це один із символів Стокгольма, що незмінно потрапляє на ефектні фотографії. Тим часом із ним пов'язана одна з національних трагедій Швеції. У XVI столітті на площі за наказом датського короля було вбито шведських дворян, і ця розправа започаткувала боротьбу за незалежність Швеції. У «Кривавому домі», як його прозвали в народі, закладено 92 білі цеглини – на згадку про трагедію. Потім будинок отримав ім'я високопоставленого власника - секретаря шведського монарха Еберхарда Шанця, він придбав його набагато пізніше за драматичні події. Нобелівська премія Щорічні події у Стокгольмі приковують до себе увагу всього світу – 10 грудня тут вручають Нобелівську премію у галузі фізики, хімії, фізіології чи медицини, літератури та економіки. У Гамла-Стані можна відвідати найцікавіший музей, присвячений історії премії, її засновнику Альфреду Нобелю і, звичайно, лауреатам. Сам простір, що дозволяє простежити шлях вчених, надихає нові відкриття!